Від переселенців до акторів: Документальна вистава "Приймаючи скарби" у Лютому театрі
30. жовтень, 2023 в 8:28,
Немає коментарів
Переселенець, біженець, безхатько… Слова різні за значенням. А хіба різні? Тимчасово переміщена особа… звучить?! Але все одно ти біжиш від чогось, і, все одно залишаєшся без домівки, без свого майна, залишаючи звичне, виважене, своє життя.
Склалося так, що ми переселенці (тимчасово переміщенні) двічі, чи, навіть, тричі. І тому з великою зацікавленістю прийняли запрошення на документальну вистави Лютого театру «Приймаючи скарби», де актори під керівництвом режисера – переселенки Галина Джикаєвої, видавали рефлексію на невигадані історії переселенців з "горячих" та окупованих регіонів: Лисичанськ, Херсон, Маріуполь, Харків. Здебільшого це історії людей похилого віку.
Актори та режисер не ставили задачі просто розповісти ті історії. Їх надзавданням було висвітлення проблем, підсвідомо заданих в кожній з них, дискусія з обговоренням цих проблем (що притаманне форум-театру), та узагальнення в певний месенжд тієї чи іншої проблеми. Для того, як пояснила пані Галина, щоб кожен вийшов із зали і ще певний час обдумував саму проблему, а може і намагався знайти шляхи її вирішення.
Сама дискусія іноді була дуже гарячою і безкомпромісною, і показала ті невиліковні (на жаль досі) «гнійносовкові», «пушкіноприклоння» рани нашого суспільства. Навіть у цій невеличкій залі на 30 місць знайшлося аж дві совковопушкініської особи для яких «какая разница».
Але дуже радує, що молодь має іншу позицію, а головне що прагне розібратися в цих та інших проблемах, що були висвітлені в поданих історіях. І готові захищати нашу культуру, нашу духовну спадщину, і, а решті решт нашу державність.
Під час дискусії ми згадували і П.Тичину, Л. Костенко, Довженка, Леонтовича і Скорика, українські казки і справжню історію Донбасу українського. Слухали лемківські пісні і пританцьовували Хайтарму. Тож було актуально, цікаво, «не нудно».
Закінчується Всеукраїнській місячник шкільних бібліотек «Я вірю в майбутнє твоє, Україно!». Після сьогоднішньої вистави ми ще більше впевнилися як багато людей вірять у майбутнє. Сильне, незалежне, українське.
Дякуємо ЗСУ що змогли провести зустріч тільки з тривогою душевною, без повітряної. Не забули задонатити – сьогодні наші внески підуть на допомогу бригаді у якій служать діячі мистецтва та письменники