Ліцеїсти Військово-морського ліцею отримали нагороди на Всеукраїнській фотовиставці «Україна – це ми!»
19. бер. 2025,
Немає коментарів
Наприкінці лютого місяця Українським державним центром національно-патріотичного виховання, краєзнавства і туризму учнівської молоді підбито підсумки Всеукраїнської фотовиставки до Дня Соборності України «Україна – це ми!» - 2025.
Творчий колектив ліцею, під керівництвом завідувачки клубом Н.Павліщевої, запропонував нашій бібліотеці зробити портретні фото найкращих читачів. І ми пишаємося, що саме світлина нашої (нині випускниці) Людмили Федорової, дівчини обдарованої та цілеспрямованої, отримала нагороду в конкурсі. Ім'я Людмили Федорової занесено до Книги пошани Військово-морського ліцею імені віце-адмірала В.Безкоровайного.
У фінальному етапі Фотовиставки взяли участь 133 учасники. Фотороботи продемонстрували велике почуття єдності, національної гідності, патріотизму, активної життєвої позиції, знання історії і сьогодення України, підтримку української державності в час війни.
За результатами проведення ІІІ (Всеукраїнського) туру фотовиставки «Україна – це ми!», за високий рівень виконання творчої роботи дипломами Українського державного центру національно-патріотичного виховання, краєзнавства і туризму учнівської молоді з Одеської області було нагороджено 6 учасників:
- Анну Дротьєву – ученицю Ліцею № 6 Подільської міської ради Подільського району;
- Творчий колектив учнів Військово-морського ліцею ім. віце-адмірала В. Безкоровайного;
- Творчий колектив учнів 7 класу Ярославівської гімназії Бессарабської селищної ради Болградського району;
- Орину Мітєву – ученицю Кулевчанського опорного закладу – ліцей з початковою школою та гімназією Кулевчанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області;
- Станіслава Мудрика – вихованця Комунальної установи «Центр позашкільної освіти та виховання Ананьївської міської ради» Одеської області;
Щиро пишаємось учасниками Фотовиставки та бажаємо творчої наснаги, успіхів та натхнення на реалізацію майбутніх планів та проєктів!
Зустріч із письменницею Катериною Єгорушкіною: мова, культура та історія як основа національної ідентичності
13. бер. 2025,
Немає коментарів
У нас знову цікава зустріч. Не зважаючи на нові підступні намагання ворога завадити нашим планам, в умовах укриття ми зустрілися з усміхненою, доброзичливою та привітною дитячою та юнацькою письменницею і поетесою Катериною Єгорушкіною.
Авторка понад двадцяти книжок для дітей і дорослих, права на які продано в десять країн: США, Велика Британія, Данія, Швеція, Польща, Литва, Болгарія та ін.
Лауреатка низки премій та відзнак за свої книжки. З-поміж них: Премія Пітера Пена (Швеція, 2024), переможиця в рейтингу "ТОП БараБука" (2023), двічі фіналістка Премії "Книга року ВВС" (2022, 2023). У 2023 році поезії Катерини здобули перемогу в європейському конкурсі "Poems of Liberty: Human Rights in Inhumane War" й були опубліковані в перекладі англійською Ганни Лелів. З-поміж найвідоміших книжок Катерини: "Мої вимушені канікули", "Скриня", "Історії хоробриків із Горішкових Плавнів" та інші.
Вона є яскравою представницею сучасної української еліти.
Про що говорили? Про головне на сьогодні – національну ідентифікую через мову, культуру та історію. Про те чому ці чинники так важливі для підлітків та яким чином наш ворог намагається в першу чергу знищувати все, що хоч якимось боком підкреслює НАШЕ УКРАЇНСЬКЕ.
Мова – це не просто засіб спілкування, а генетичний код нації, що передається від покоління до покоління. Вона формує свідомість, збагачує мислення й допомагає зберегти зв’язок із культурною спадщиною. Через рідну мову підлітки засвоюють традиції, цінності та ідеали свого народу. Саме через мову формується емоційна прив’язаність до батьківщини, яка згодом стає невід’ємною частиною особистості.
Коли підліток читає твори рідною мовою, слухає пісні або спілкується з друзями, він не лише практикує мовлення, а й підсвідомо занурюється в національний простір. Втрата мови означає втрату частини своєї сутності, тому її збереження та розвиток – важливе завдання для кожного, хто хоче залишатися частиною своєї культури.
Культура – це те, що наповнює життя змістом. Фольклор, музика, література, мистецтво, традиції – усе це творить неповторну атмосферу, у якій формується національна ідентичність. Підлітки, що знайомляться з культурною спадщиною свого народу, отримують духовний орієнтир, що допомагає їм зрозуміти своє місце у світі.
Ба більше, культурне самовираження через мистецтво чи літературу допомагає підліткам краще зрозуміти себе та знайти спосіб розповісти світові про свою унікальність.
Без знання історії неможливо усвідомити себе як частину нації. Історія дає відповіді на питання: хто ми, звідки прийшли і куди рухаємося. Вивчаючи історичне минуле свого народу, підлітки дізнаються про видатних діячів, героїчні події, досягнення та випробування, які довелося пережити їхнім предкам.
Сьогодні ми самі є історія. Пані Катерина звернула увагу наших ліцеїстів на те, що фіксуючи у записах, щоденниках, нотатках свої відчуття, сприйняття подій, життєві випадки, вони самі дають матеріали для розшифровки історичних подій в майбутньому.
Треба читати та писати, щоб нічого не забути, передати дітям та онукам, та й самим цікаво через багато років згадати себе. Того себе, що родом з дитинства…
Говорили ми і про книги. Про нашу бібліотеку, яка дуже сподобалася гості. І були щасливі, що маємо книги пані Катерини, а іншу отримали в подарунок.
Наголошуючи на тому, що книга, слово, мова утворюють своєрідний місток між минулим і майбутнім, допомагають молодому поколінню не лише знайти себе, а й відчути відповідальність за збереження спадщини свого народу. Пані Катерина підкреслила важливість усвідомлення своєї ідентичності, що дає підліткам впевненість у собі, а отже, і можливість гармонійно взаємодіяти зі світом, зберігаючи свою унікальність та силу не піддаватися на підступні інформаційні випади ворога.
Тарас Шевченко – людина, символ, натхнення: Шевченківський день у бібліотеці
10. бер. 2025,
Немає коментарів
Нового бібліотечного дня. Шевченківського дня, шановні. Що правда, в наш час, починаючи з Майдану і до сьогодні, все наше життя наповнене Тарасовим словом. А на початку березня це слово ще з більшою силою лунає з екранів телебачення і у радіомовненні, в бібліотеках, школах, конференціях і... У кожного свій Шевченко - філософ з "Великим Льхом", лірик з "Моя ти доле чорнобрива", "Рожевая зоре", а головне патріот - українець із "Заповітом", слова якого ми всотуємо з молоком матері.
Для своїх юних читачів ми намагаємося донести, насамперед, Шевченка - людину. З перевагами та недоліками, успіхами та життєвими трагедіями, коханнями і невдачами.
Шевченко - символ, але не створи собі ідола. Не зневірся - "я так не зможу", а надихнися - "хто, якщо не я".
Все бажане ми намагаємося донести через слово і книгу. Нас дуже надихають наші талановиті колеги - вчителі української літератури. І разом ми віримо в Україну, як вірив в неї Тарас Григорович.
Патріотизм, історія та боротьба: зустріч ліцеїстів із Вахтангом Кіпіані
7. бер. 2025,
Немає коментарів
Чим відрізняється українець від росіянина, або з чого складається патріотизм. Як розібратися в історії та як захиститися від інформаційного впливу. Як боротися із ворогом і перемагати. Це основні думки чудової, цікавої, насиченої та інформативної зустрічі з істориком, дослідником, письменником, журналістом та воїном Національної гвардії Вахтангом Кіпіані, що відбулася днями в ліцеї.
Говорили про запобігання інформаційним впливам, про варварські методи окупантів на загарбаних територіях, про необхідність всебічної боротьби із ворогом не тільки на передовій.
Говорили про видатні постаті української (зокрема, воєнної) історії – Романа Шухевича, Симона Петлюру, зрозуміло, про Василя Стуса.
Обговорювали події української історії, які неоднозначно й досі подаються в різних підручниках та посібниках.
Дуже просто, без пафосу говорили про патріотизм, який складається, по суті, із дрібниць – за який клуб ти вболіваєш, пісні яких груп ти полюбляєш, до якої церкви ходиш і якою мовою розмовляєш. І тоді легко відповісти на питання – хто ти?
Про сучасні книги та авторів, яких варто читати молоді.
Передати атмосферу зацікавленої тиші дуже непросто, але відчути її дуже здорово. Всі присутні на зустрічі були зачаровані паном Вахтангом. Його глибокими знаннями, вмінням донести свою думки, а ще спокоєм, спокоєм людини воїна, впевненого в правоті своєї справи.
Нам запала в душу ця зустріч. Подякувавши письменнику, в першу чергу, як захиснику, ми залишися в атмосфері справжності та оптимізму, з вірою у те, що все буде Україна.
Підтримуємо наших захисників своїми донатами. Віримо, боремося, працюємо, читаємо правильні книги.
День української жінки: бібліотека ВМЛ вітає наших жінок із святом!
25. лют. 2025,
Немає коментарів
Дорогі наші подруги і колеги, бібліотека ВМЛ щиро вітає вас з Днем української жінки! Бажаємо терпіння і натхнення, злагоди і благополуччя в родині, щоб усі близькі, люблячі і любимі були поряд. Щоб хавжди був привід всміхнутися і порадіти новому дню. Перемоги нашій благословенній країні. Зі святом.
Найкраща в світі жінка - українка.
У ній сплелись і розум, і краса,
Вона тендітна й ніжна, ніби квітка,
А глибина очей - мов небеса...
Вона уміє бути чарівною,
Та в той же час - і скромна, і проста.
Не зіпсувати косу сивиною,
І зморшкам не затьмарити уста...
Вона і щира, й добра, і мрійлива,
А її голос - чисте джерело.
Вона посеред інших - особлива,
Бо завжди випромінює тепло.
Про чуйне її серце пишуть вірші,
Кричать журнали з перших сторінок.
Бо ж українка - це найкрасивіша
На всій планеті жінка із жінок!...
О.Сапріянчук-Маротчак
Різдвяно-новорічна книжкова виставка: магія зимових свят у світі літератури
25. гру. 2024,
Немає коментарів
Різдвяно-новорічна книжкова виставка в бібліотеці: свято літератури та традицій
Різдвяного бібліотечного дня, шановні. Дня без світла, з новими тривогами та турботами. Дня з вірою в наших захисників та захисниць і з надією на Перемогу. Христос народився! Славімо його!!!
Наша зима – це не лише пора холодів, не лише переживання, а, все ж таки, час, коли повітря наповнюється духом свят, очікуванням чуда та затишком домашніх вечорів із цікавою книгою. Щороку наша бібліотека намагається ставати центром святкового настрою, а книжкові виставки, присвячені Різдву та Новому року, дарують читачам унікальну можливість поринути у світ літературних та національних традицій, казок і новорічних історій.
Цьогорічна виставка стала справжнім святом для шанувальників книг. Тематична експозиція об’єднала видання, які розповідають про традиції святкування Різдва та Нового року в різних країнах світу, історію цих свят, а також художню літературу, сповнену магії зимових подій.
Що можна побачити на виставці? Виставка книг має декілька тематичних розділів, які зацікавлять відвідувачів різного віку:
Різдвяні казки для дітей і дорослих, історія Різдва та святкувань, Новорічні пригоди в художній літературі.
До приклада: Ігор Коляда "Микола Леонтович" - кожного Різдва ми уславлюємо неповторний талант М. Леонтовича, навіть якщо про нього не думаємо. Український композитор, хоровий диригент, громадський діяч, педагог.
Ксенія Заставська "Щедрик. Моя сповідь" - особисті спогади щодо створення сценарію фільму "Щедрик", різні його версії і нюанси написання, про складний шлях цього фільму до виходу на екрани.
"Різдвяний карнавал поезій. Збірка віршів" - це унікальна збірка віршів, різдвяних побажань з непереможною вірою в українське щастя.
"Коли сніг пахне мандаринками" - мабуть у новорічно-різдвяну пору. Це збірка оповідань українських письменників, герої яких - підлітки, для кожного з яких найважливішим є зустріти Новий рік та Різдво з найближчими, і в цьому справжня святкова магія.
Віржіні Грімальді "Саме час знову запалити зірки" - коли в тебе стільки боргів, що здається, з них неможливо виплутатись, коли твоє родинне судно тоне - саме час їхати дивитися на північне сяйво.
Рута Шепетіс "Поміж сірих сутінків" - історія депортованих литовців, які не припиняють вірити, що колись побачать замість крижаного моря Лаптєвих рідну Балтику, про Святвечір в неволі, про перше кохання, про безнадію і віру в силу людської гідності.
Стівен Кінг "Сяйво" - написаний у жанрах психологічного жаху та готичної літератури. Відповідно до основної сюжетної лінії, колишній викладач влаштовується доглядачем і переїжджає зі своєю родиною до гірського готелю на зиму...
Атмосфера виставки
Бібліотечна виставка оформлена так, щоб кожен відвідувач поринув у святковий настрій. Стелажі прикрашені новорічними гірляндами, сніжинками й фігурками янголів. Центральне місце займає ялинка (її нам подарували вихованці ООГЦПОВ), біля якої розташовані книги, присвячені святам.
Головним «героєм» виставки став змій – читач, зв’язаний у техніці амігурумі
Запрошуємо на виставку!
Різдвяно-новорічна виставка книг – це унікальна можливість знайти натхнення, дізнатися більше про традиції свят та відкрити для себе нових авторів.
Мертві не пробачать, живі не забудуть: бібліотечний вечір пам’яті жертв Голодомору у Військово-морському ліцеї
23. лис. 2024,
Немає коментарів
Сьогодні один з найскорботніших днів української історії – День пам’яті жертв Голодомору в Україні. І для ліцеїстів нашого закладу освіти, із дотриманням всіх норм безпеки ми провели бібліотечний вечір пам’яті «Мертві не пробачать, живі не забудуть».
Своєрідною «передмовою» до заходу стала прониклива та щемка промова Отця Василя Вирозуба – настоятеля Одеського Свято-Троїцького храму ПЦУ, військового капелана, кавалера ордена «За заслуги» Ш ступеню, чеської нагороди «Пам’яті народів». Його молитва за душі безвинно померлих.
Бібліотечна викладка книжок про Голодомор, від розсекречених документів НКДВ, до художньої літератури. За роки нашої роботи у бібліотеці ліцею кількість книг за цією тематикою з 4-5 збільшилася у десять разів. І жанри стали більш різноманітними. Ми ознайомили учасників заходу з книжковим скарбом, надали певні рекомендації.
До історичної інформації ми додали відео та музичні матеріали – «Голодний Дух» (мультфільм); «Пісня посвята пам’яті жертв Голодомору»; «Панахида за померлими від Голодомору» Є Станковича; «Українська мелодія» М. Скорика, яка стала музичним символом Голодомору завдяки пісні О. Білозір.
Вікторина, запропонована ліцеїстам показала їх обізнаність у темі. А певну рефлексію від всього почутого та побаченого діяти «виплеснули» через заповнення «Дерева пам’яті», на листочках якого вони писали свою відчуття, почуття та враження…
А запаливши символічну свічку пам’яті всі вшанували безвинно померлих співвітчизників.
Сльози, розпач і тиша, від якою, здавалося б, полопають барабанні перетинки – такий зворотній відгук глядача – найвища нагорода. Такий зворотній відгук наших учнів - знак того, які вони юні дорослі…На жаль…
Життя дається, щоби жити: зустріч ліцеїстів із військовослужбовцем ССО Сергієм Сичовим
12. лис. 2024,
Немає коментарів
Днями гостем бібліотеки став військовослужбовець ССО Сергій Сичов. Спілкування з ним надихнуло на назву зустрічі з ліцеїстами – спливла цитати з прочитаної нещодавно книги – «Життя дається, щоби жити». Не скиглити, не впадати в депресію, не кидатися в трагедію, а ЖИТИ! Які б труднощі та складнощі не підкидало тобі життя.
Наявним прикладом для наших майбутніх воїнів, а нині ліцеїстів, став приклад пана Сергія. Закінчивши Одеський інститут зв’язку, займаючись радіоелектронікою він самостійно опановував всі тонкощі комп’ютерів, від програмування до дизайну. «Зовсім випадково», маючи прекрасні вокальні данні, став артистом Одеського театру музичної комедії, а потім і його провідним актором, каскадером. Паралельно навчався підприємницькій діяльності, і з час відкрив свій бізнес – ставши дизайнером комп’ютерних ігор, режисером аніматором та ін.
З 2014 року допомагав армії та Нацгвардії, був волонтером.
З початком повномасштабного вторгнення був мобілізований у лави ЗСУ в найгарячіші, найвідповідальніші точки фронту. Зараз забезпечує зв’язок! Дуже відповідальна місії.
Життя – приклад молодим. Головні тези зустрічі – навчайтеся. Не бійтеся нового. Не засиджуйтесь на старих знаннях, намагайтеся набувати нові. Не бійтеся труднощів! Читайте! Читайте мотивуючу літературу! (До речі, ми геть не домовлялися з паном Сергієм про промоушен читання. Це його впевнена думка).
Ліцеїсти з цікавістю слухали пана Сергія, задавали наболілі питання, а після зустрічі ще довго спілкувалися з військовослужбовцем , обговорюючи, вже не загальні, а свої питання про майбутнє, про Перемогу, про життя.
На згадку про зустріч ми з вдячністю подарували пану Сергію книгу від імені особового складу ліцею. Та взяли реквізити для донату на автівку, ка зараз дуже потрібна його підрозділу. Вже задонатили. Якщо і ви маєте змогу долучитися, банка або номер картки у першому коментарі.
Разом до Перемоги!
Міжнародний день захисту тварин
4. жов. 2024,
Немає коментарів
Нового бібліотечного дня. Вітаємо всіх хто любить тварин. Любить не на словах, а на ділі. Дякуємо волонтерам, які рятують тварин з гарячих точок. Дякуємо працівникам зоопарків, які попри війну працюють над збереженням та розмноженням(!) своїх живих фондів. Дякуємо письменникам - авторам творів про тварин, які виховують любов до братів наших менших. "Ми відповідаємо за тих, кого приручили".
Ми теж відповідаємо за своїх вихованців і тому, не зважаючи на дистанційне навчання "підкинули" їм завдання - розминку для мізків, присвячене сьогоднішній даті - Міжнародному дню захисту тварин.
ПЕРЕГЛЯНУТИ
З Днем Захисника України!
1. жов. 2024,
Немає коментарів
Нового бібліотечного дня.
Доземно вклоняємося нашим захисникам та захисницям і вітаємо всіх зі святом. Нехай Богородиця збереже життя наших воїнів під своїм покровом. Нехай сила духу українських козаків та славетних воїнів УПА укріплює у наших воїнів впевненість у перемозі та додає сміливості духу.
Вітаємо перший курс ліцеїстів зі складанням традиційної клятви та бажаємо натхнення у навчанні, творчих успіхів та нових перемог та звершень.
Не забуваємо донатити на допомогу ЗСУ. Боже вбережи Україну!
Вітаємо всіх з нашим професійним святом
30. вер. 2024,
Немає коментарів
Нового святкового бібліотечного дня, шановні колеги!
Від щирого серця вітаємо всіх з нашим професійним святом. Бажаємо казкового настрою, романтичних вечорів, психологічної стійкості, фантастичної заробітної платні, цікавих пригод, трішки детективної інтриги з гарним закінченням, а головне, щоб ваша «обкладинка» завжди була яскравою та красивою.
День пам’яті жертв Голокосту
29. вер. 2024,
Немає коментарів
Нового бібліотечного дня, шановні друзі нашої сторінки.
Сьогодні 29 вересня - цей день, День пам’яті жертв Голокосту.
Починаючи з 2019 року честь розкрити цю тему з історії для наших ліцеїстів, належала бібліотеці. Змістовний, емоційно щемкий бібліотечний урок ми проводили для обох курсів ліцею. На жаль, сьогодні наші діти на дистанційному навчанні, але цю важливу тему ми не могли, не мали права оминути. Тому матеріали уроку були розіслані в навчальні групи.
Історична довідка про древні часи місцини – Бабин Яр та виникнення самої назви дуже сподобалася ліцеїстам. А жахливі факти про саму трагедію розстрілу представників єврейського, ромского населення Києва, членів організації УПА у 1941 році, визвало бурю емоцій і вражень.
Ми запропонували ліцеїстам ознайомитися з художніми творами, присвяченими цій трагедії, надали можливість передивитися віртуальну виставку музею «Бабин яр».
Нагадали, що фaшисти – рaшисти сучасності 2022 року влучили у місце поховання жертв у Бабиному яру.
Наші ліцеїсти свідомо ставляться до цієї подій в історії, розуміючи, що гасло «Ніколи знову» справдиться тільки тоді, коли справедливе покарання настигне останнього поки..ька.
Борімося. Кожен на своєму місці борімося. Наближаємо нашу перемогу, допомагаємо ЗСУ. Щоб «наколи зову»…
Хрестоматії для ліцеїстів: подарунок від Олени Кондратюк
2. вер. 2024,
Немає коментарів
Нового бібліотечного дня. Ворожі шахеди, ракети летять, а ми дякуємо нашим захисникам та захисницям і продовжуємо працювати далі.
Новий, ювілейний навчальний рік в ліцеї для бібліотеки почався з подарунків – від заступниці Голови Верховної Ради України Олени Кондратюк отримали нові хрестоматії з української та зарубіжної літератури.
Пані Олена подарувала нашій бібліотеці вже не один десяток книг різних спрямування та жанрів, які ліцеїсти із задоволенням читають у вільний час. Серед них твори як сучасних українських авторів так зарубіжна література в українському перекладі.
Мова має значення. А гарні твори та переклади допомагають нам надолужувати втрачене.
Дякуємо пані Кондратюк за розуміння та допомогу. Слава Україні!
Зі святом! З Днем Незалежності нашої держави.
24. сер. 2024,
Немає коментарів
Нового бібліотечного ранку, шановні українці та українки. Зі святом! З Днем Незалежності нашої держави. Сьогодні незалежність відстоюється на полях боїв, у тому числі і життями наших Героїв-випускників ліцею.
Дякуємо всім захисникам і захисницям, медикам, рятувальникам та волонтерам за можливість жити і працювати.
В кожного свідомого українця – патріота сьогодні свій фронт і свої задачі. Наша – виховувати тих, кому після Перемоги відбудовувати країну і захищати її інтереси. Виховувати на кращих прикладах вірності, відданості та сміливості співвітчизників, які віддали життя за українську Україну.
Як бібліотекари, ми в першу чергу намагаємося відкривати для своїх вихованців, для своїх колег та друзів приклади героїзму серед письменників та поетів, які виборювали свою Україну у підступного ворога – радянської влади. Сьогодні до дня Незалежності держави нехай лунає слово закатованого поета Миколи Холодного.
Україна
Люблена-перелюблена,
синочками гвалтована,
багнетом приголублена -
хто вона, що вона?
Пожежами закосичена,
в Сибірах замурована,
обдерта, як осичина, -
хто вона, що вона?
Вивчена до ниточки,
крізь догми профільтрована,
тихенька, наче літечко, -
хто вона, що вона?
Ворогом від ворога
звільнена-врятована
дорого, ой дорого -
хто вона, що вона?
Так що ж мовчите, герострати?
Можливо, ви скажете, хто вона,
ота, що в заклечаній хаті
руками своїх закатована?
Маскуйтеся в сяючий морок -
вона вас і відти дістане,
і вами підрубаний сволок
упоперек горла вам стане!
День пам’яті та боротьби: Вшанування жертв депортації кримських татар і захист прав у сучасній Україні
18. тра. 2024,
Немає коментарів
Нового бібліотечного дня всім! Якщо ви читаєте наш допис, п’єте каву, чи поспішаєте на роботу, граєте з дитиною, чи вигулюєте домашнього улюбленця, дякуйте ППО та ЗСУ! У вас в житті новий день! День багатий на дати та свята. І нас не налякати нічними обстрілами, бо козацькому роду нема переводу!
Сьогодні 18 травня, Пост буде довгим, але і історія наша довга і не проста. А історію потрібно знати, тож:
18 травня 1944 року була розпочата депортація кримських татар, – один із найяскравіших прикладів злочинів радянського режиму, вчинених ним під час Другої світової війни. Понад 20 років радянська влада повністю заперечувала злочинний характер своїх дій. У 1967 році Верховна Рада СРСР визнала необґрунтованість тотального звинувачення кримських татар, але на відміну від інших «покараних народів», вони не отримали права повернутися до Криму. Лише 1989 року радянським парламентом депортація була визнана незаконною та злочинною.
Анексія Криму Російською Федерацією у лютому 2014 році актуалізувала проблему боротьби кримських татар за свої права. Вже 20 березня того ж року Верховна Рада України ухвалила Постанову № 1140-18 «Про Заяву Верховної Ради України щодо гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави», якою визнавала кримських татар корінним народом України та гарантувала їхнє право на самовизначення в складі України.
У 2014 році російські окупанти Криму вперше в новітній історії заборонила проведення 18 травня традиційного траурного мітингу в центрі Сімферополя, тож 70-і роковини депортації кримські татари були змушені відзначати в місцях компактного проживання в оточенні загонів поліції у супроводі гелікоптерів. Водночас лише упродовж першого року після анексії 2014 року більше 150 кримських татар були піддані «вибірковому правосуддю», 21 зник без відома або був убитий, а Меджліс позбавлений як будинку, так і можливості вести діалог із державними органами, так званої, «Республіки Крим». Доводиться констатувати, що на п’ятому році анексії АР Крим переслідування кримськотатарського народу російською окупаційною адміністрацією лише посилилося.
За таких умов, вшанування на загальнодержавному рівні пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу та демонстрація солідарності в боротьбі за відновлення їхніх прав набуває важливого українського та міжнародного значення.
Верховна Рада України Постановою від 12 листопада 2015 року № 792-VIII «Про визнання геноциду кримськотатарського народу» визнала депортацію з Криму кримських татар у 1944 році геноцидом кримськотатарського народу. 18 травня в Україні встановлено Днем пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Українським парламентом заявлено, що системний тиск на кримськотатарський народ, репресії громадян України за національною ознакою, організація етнічно і політично вмотивованих переслідувань кримських татар, їхніх органів, таких як Меджліс кримськотатарського народу та Курултай кримськотатарського народу, на тимчасово окупованій території України з боку державних органів Російської Федерації, починаючи з дати початку тимчасової окупації, є свідомою політикою етноциду кримськотатарського народу.
14 листопада 1989 року Верховна Рада СРСР ухвалила Декларацію «Про визнання незаконними і злочинними репресивних актів проти народів, підданих примусовому переселенню, і забезпечення їх прав», а 7 березня 1991 року – Постанову «Про скасування законодавчих актів у зв’язку з Декларацією Верховної Ради СРСР від 14 листопада 1989 року «Про визнання незаконними та злочинними репресивних актів проти народів, які зазнали примусового переселення, та забезпечення їхніх прав». Відтак відновлення за рахунок держави майнового та іншого стану репатріантів, яким цей стан був до моменту депортації, набувало необхідної легітимності.
Україна ніколи не відмовлялася від визнання актів органів колишнього СРСР щодо відновлення прав депортованих, а з часу проголошення незалежності взяла на себе повну відповідальність за долю всіх своїх громадян, включно з тими, що повертаються на її територію з місць депортації.
В нашій бібліотеці ви знайдете книги та правдиву інформацію з цього питання, бо почуте і прочитане – різні речі, чи не так?
А ми віримо, ЗСУ поверне Крим і татарський народ буде жити у вільній Україні, обов’язково! А болотяна країна згине!
На додачу пропонуємо вам гру.
Вона може бути використана для уроку історії, або на бібліотечному уроці, як інтерактивний тест для перевірки знань. (Якщо сподобається – відповіді за посиланням
16 травня 2024 року - День української вишиванки.
16. тра. 2024,
Немає коментарів
Нового бібліотечного ранку, шановні!
16 травня 2024 року -День української вишиванки.
Дякуємо ЗСУ і ППО, медикам та енергетикам, всім рятівникам і продовжуємо працювати, бо нам робити своє.
Здається, про вишивку ми знаємо все. І про символізм кольорів, де «червоне — то любов, а чорне — то журба». Але чим більше вивчаєш український вишитий одяг, тим більше білих плям в історії вишивки виявляєш. В нашій бібліотеці ви знайдете матеріали, які варто почитати та запам’ятати про українську вишиванку, про символізм кольорів та візерунків.
І пам’ятаймо, що наша вишиванка, це не просто частина національного костюму, це один із символів боротьби за незалежність та волю нашого народу!
Якщо ви хочете мати у своєму гардеробі справжню вишиванку, пам’ятайте – це не футболка з прінтом, не трикотажний светр з вив’заним орнаментом. Справжня вишиванка вишита нитками і повинна мати споконвічний український національний фасон.
Тож гарної вам вишиванки, яка зігріє, як материнська любов.
А перевірити свої знання про українську вишванку ви можете за посиланнями нижче.
Міжнародний День книги та авторського права.
23. кві. 2024,
Немає коментарів
Сонячного книжково-бібліотечного дня!
23 квітня – Міжнародний День книги та авторського права.
Тож всіх колег, читачів, письменників, поетів, всіх, хто причетний до створення та читання книги, зі святом!
Дякуємо ЗСУ та ППО і продовжуємо робити своє – втілювати у життя ідею сучасної Стратегії читання «Читання – це життя».
Йде страшна, підступна війна, ворог нищить наші міста і села, а разом з ними гинуть книги – цілі бібліотеки. Це теж своєрідна гидка «спецоперація». Бо читаюча людина є людина розумна, людина думаюча і, що найстрашніше для орків, людина вільна (бо має свою думку, вміє її викласти і аргументовано захистити), а орки дуже бояться розумних і вільних людей.
Натомість, війна дала поштовх для поетично-письменницької творчості людям, які ніколи, мабуть і не замислювалися над тим, щоб стати поетом, чи письменником. Дана поштовх до народження нових, видатних творів української сучасної літератури. Це надбання для майбутніх поколінь – правда з перших уст. Це факти і докази для всього світу про істину російсько-української війни.
Ми ретельно збираємо до свого фонду ці найновітніші книги, цих авторів, не тільки для того, щоб на спогадах і розповідях виховувати гідних військових, а й для того, щоб наші діти (ліцеїсти) ніколи не стали жертвами підлої підміни інформаційної пропаганди.
Книга, твір письменника чи поета – це пам’ять, пам’ятка, пам’ятник. До речі, у світі дуже багато пам’ятників книгам.
І ми впевнені, що після нашої перемоги, коли країна відбудується і оговтається, обов’язково серед сотень прекрасних пам’ятників книгам у всьому світі, у нас з’явиться Пам’ятник Книзі Загиблій у війні з невіглаством.
А поки пропонуємо познайомитися з пам’ятниками які вже існують.
Слово Тараса Григоровича
9. бер. 2024,
Немає коментарів
Тарасового світанку, українці! Сьогодні буде дуже багато дописів, презентацій і слів про Шевченка. Ми ж пропонуємо почути і усвідомити слово самого Тараса Григоровича. Тому з дітьми та онуками, у сімейному, робочому і, навіть, бойовому колі, почитаймо нашого Кобзаря.
Крим – це Україна!": бібліотека організовує виставку та круглий стіл до річниці окупації
26. лют. 2024,
Немає коментарів
Бібліотечного ранку, шановні! Сьогодні не простий день для український-кримчан, для кримський українців, для нас, всіх хто у 2014 році вийшов з Криму, під час окупації.
Сьогодні День початку кримського спротиву. Я процитую уривок посту з ФБ, який попався днями мені на очі з приводу Майдану, але він просто проштрикнув серце співпадінням з нашими думками. (На жаль не зкопіювалося ім’я автора). «…вибір цей важко зробити, його страшно робити, бо ніяких гарантій успіху і майже гарантовано – проблеми.
Змінювати власне життя завжди не просто. Особливо, коли обставини змушують, тиснуть, не залишають вибору.
Але що цікаво, ті, хто добровільно зробили свого часу такий вибір – ті не бігають по стелі в істериці, вони зайняті. Зайняті ділом всі ці роки. І кожного це діло своє, особисте. І кожен це робить для себе, бо так відчуває, бо не може інакше.
Як не дивно, але ті, хто 10 років тому зробив свій вибір, вийшов, не злякався – майже всі і далі робили подібні вибори…»
Ми були відрізані від України та світу. Немаючі правдивих новин, не знаючі про дії, навіть, один одного, тому, що зв’язок прослуховувався, ми опинилися на півострові своєї долі, і зі зброї в нас були тільки совість і переконання.
Найстрашніше, що почули ми, пройшовши ад оточення, «референдуму», «зелених» блокпостів і перших втрат. Справжніх втрат! Справжніх загиблих та закатованих! Це було питання, «как можно было уехать из Крима, это же Крим».
Наші діти – ліцеїсти були тоді ще маленькими, але діти-кримчани пам’ятають все! Як їх з мамами вивозили родичі, бо таткові-офіцеру погрожували знищенням родини, якщо він не перейде на іншу сторону, як ночами плакали матусі, немаючі зв’язку і незнаючі про долю чоловіків. Як виїжджали цивільні-вірні Україні, схопивши валізу, домашнього улюбленця та родинний фотоальбом. Як «на кордоні» «зелені» розривали навіть коробки з дитячим харчуванням, розбивали рамки з фото, розмотували клубки в’язальних ниток у пошуках грошей та цінностей…
І ми кричали! Ми кричали до хрипоти, призиваючи українців отямитися, побачити наших сусідів у їх справжньому обличчі, а у відповідь чули – «как можно біло уєхать із крима»…
Якщо і зараз, через 10 років війни, і 2 страшних роки повномасштабки у когось з вас виникає таке питання, запрошуємо почитати книги, які представлені на нашій виставці «Право на спротив». Та ознайомитися з інформацією, що її ми приготували для круглого столу з однойменною назвою.
Коли 24.02.22 багато українців схопили по валізі, дитині, домашньому улюбленцю і родинному фотоальбому у нас не виникало ніяких питань, ми були готові це побачити з 2014 року.
Сьогодні дуже складне і важке становище на фронті, і дуже багато настроїв у тилу, як тоді – війна десь там, ворог десь далеко. І ми знову кричимо, захлинаючись своїм криком – схаменіться, допомагайте фронту, донатьте, працюйте, розмовляйте українською, робіть правильний вибір, щоб нам всім, навіть тим, хто ще в Україні, не прийшлося збирати валізу… Ми маємо право на спротив. От тільки чинити опір може лише сміливий. З річницею спротиву, сміливі! Слава Україні!
"Валентинова пошта", дуелі та літературний зорепад: Як бібліотека ліцею відсвяткувала День дарування книг та День всіх закоханих
14. лют. 2024,
Немає коментарів
Нового бібліотечного вечора, шановне панство.
Щиро вітаємо всіх із сьогоднішніми святами – Днем всіх закоханих та Днем дарування книг. Дякуємо ЗСУ, ППО і нашим дорогим читачам, які подарували книги бібліотеці.
Для своїх читачів – ліцеїстів на свято ми приготували свято . І це не тавтологія, це підкреслення значущості .
А, якщо серйозно – електрона і жива книжкові викладки, «валентинова пошта» та різноманітні конкурси, ігри, розваги. У нас були дуелі та художня майстерня, літературний зорепад і пошуки пар історичних особистостей. Багато емоцій, усмішок, музики.
Разом з учасниками ми розібралися у правді та міфах появи свята, звичках та традиціях святкування різних народів.
Особливо всім нашим друзям сподобалося привітання від літературного театру «Інтрига» - маленького бібліотечного Купідона з його щирими побажаннями кохання.
Любов буває різною – до Бога, Батьківщини, до батьків і дітей, до тварин і багатства, до їжі і рослин. Любов! І тільки в нашій мові, відносини між двома людьми, коли тріпоче серце, а у животі літають метелики, називають особливим словом – КОХАННЯ!
Дякуємо ротним батьківським радам за призові солодощі.
Дякуємо нашим захисникам за змогу працювати, вчитися і проводити цікаві заходи. Ми не забуваємо донарити на ЗСУ, а ви?
… Любов варта всього –
варта болю твого,
варта твоїх розлук,
варта відрази й мук,
псячого злого виття,
шаленства та милосердь.
Варта навіть життя.
Не кажучи вже про смерть.
Сергій Жадан