Крим – це Україна!": бібліотека організовує виставку та круглий стіл до річниці окупації
26. лютий, 2024 в 9:00,
Немає коментарів
Бібліотечного ранку, шановні! Сьогодні не простий день для український-кримчан, для кримський українців, для нас, всіх хто у 2014 році вийшов з Криму, під час окупації.
Сьогодні День початку кримського спротиву. Я процитую уривок посту з ФБ, який попався днями мені на очі з приводу Майдану, але він просто проштрикнув серце співпадінням з нашими думками. (На жаль не зкопіювалося ім’я автора). «…вибір цей важко зробити, його страшно робити, бо ніяких гарантій успіху і майже гарантовано – проблеми.
Змінювати власне життя завжди не просто. Особливо, коли обставини змушують, тиснуть, не залишають вибору.
Але що цікаво, ті, хто добровільно зробили свого часу такий вибір – ті не бігають по стелі в істериці, вони зайняті. Зайняті ділом всі ці роки. І кожного це діло своє, особисте. І кожен це робить для себе, бо так відчуває, бо не може інакше.
Як не дивно, але ті, хто 10 років тому зробив свій вибір, вийшов, не злякався – майже всі і далі робили подібні вибори…»
Ми були відрізані від України та світу. Немаючі правдивих новин, не знаючі про дії, навіть, один одного, тому, що зв’язок прослуховувався, ми опинилися на півострові своєї долі, і зі зброї в нас були тільки совість і переконання.
Найстрашніше, що почули ми, пройшовши ад оточення, «референдуму», «зелених» блокпостів і перших втрат. Справжніх втрат! Справжніх загиблих та закатованих! Це було питання, «как можно было уехать из Крима, это же Крим».
Наші діти – ліцеїсти були тоді ще маленькими, але діти-кримчани пам’ятають все! Як їх з мамами вивозили родичі, бо таткові-офіцеру погрожували знищенням родини, якщо він не перейде на іншу сторону, як ночами плакали матусі, немаючі зв’язку і незнаючі про долю чоловіків. Як виїжджали цивільні-вірні Україні, схопивши валізу, домашнього улюбленця та родинний фотоальбом. Як «на кордоні» «зелені» розривали навіть коробки з дитячим харчуванням, розбивали рамки з фото, розмотували клубки в’язальних ниток у пошуках грошей та цінностей…
І ми кричали! Ми кричали до хрипоти, призиваючи українців отямитися, побачити наших сусідів у їх справжньому обличчі, а у відповідь чули – «как можно біло уєхать із крима»…
Якщо і зараз, через 10 років війни, і 2 страшних роки повномасштабки у когось з вас виникає таке питання, запрошуємо почитати книги, які представлені на нашій виставці «Право на спротив». Та ознайомитися з інформацією, що її ми приготували для круглого столу з однойменною назвою.
Коли 24.02.22 багато українців схопили по валізі, дитині, домашньому улюбленцю і родинному фотоальбому у нас не виникало ніяких питань, ми були готові це побачити з 2014 року.
Сьогодні дуже складне і важке становище на фронті, і дуже багато настроїв у тилу, як тоді – війна десь там, ворог десь далеко. І ми знову кричимо, захлинаючись своїм криком – схаменіться, допомагайте фронту, донатьте, працюйте, розмовляйте українською, робіть правильний вибір, щоб нам всім, навіть тим, хто ще в Україні, не прийшлося збирати валізу… Ми маємо право на спротив. От тільки чинити опір може лише сміливий. З річницею спротиву, сміливі! Слава Україні!